Що потрібно знати про епілепсію
пацієнтам та фахівцям
Абсанси – одна з поширених форм епілепсії, яка найчастіше виникає в дитячому та юнацькому віці та досить добре піддається терапії. Головне – почати лікування вчасно і використовувати для цього ефективні препарати.
Зміст
Абсанс – це різновид генералізованого епілептичного нападу, тобто нападу, при якому хвиля аномальної електричної активності захоплює обидві півкулі або значну частину півкуль головного мозку. Типові абсанси відрізняються раптовим початком і раптовим закінченням нападу та характеризуються порушенням свідомості й характерними змінами на електрокардіограмі (ЕКГ) [1].
Ступінь порушення свідомості при абсансах може бути різним – від вираженого до непомітного, коли виявити напад дозволяє тільки спеціальне когнітивне тестування, проведене неврологом або невропатологом. Часто порушення свідомості супроводжується вегетативними симптомами, автоматичними рухами (наприклад, повторне кліпання) або скороченням окремих груп м'язів (наприклад, сіпання повіки). При цьому помітні судомні прояви відсутні. Після завершення нападу хворий повертається до дій, які він виконував до нападу. Іноді діяльність, розпочата до нападу, триває і під час абсансу, однак внаслідок нападу відзначається уповільнення мови та зниження реакцій. Тривалість типового абсансу невелика – від кількох секунд до півхвилини [1].
Абсанси частіше зустрічаються в дитячому або юнацькому віці, однак приблизно у 10% дорослих хворих на епілепсію також виявляється цей різновид епілептичних нападів. Епілепсія з абсансами зазвичай добре піддається лікуванню, проте у 10-20% пацієнтів повного контролю нападів домогтися не вдається.
Лікування абсансів може базуватися на прийомі одного протиепілептичного препарату (монотерапія) або комбінації протисудомних засобів [2]. Найчастіше з цією метою використовуються препарати вальпроату натрію, етосуксимід, ламотриджин і леветірацетам. Нижче коротко описані механізми дії основних препаратів, які застосовуються для лікування абсансів [3, 4].
Лікування починається з прийому мінімальної ефективної дози, потім дозування поступово збільшують під контролем частоти нападів і самопочуття пацієнта до досягнення терапевтичної дози. Цю дозу препарату пацієнт приймає протягом тривалого періоду часу (роками, іноді протягом усього життя). При неефективності монотерапії до схеми лікування додають другий протисудомний препарат, дозу якого також поступово підбирають. При розвитку неприйнятних побічних ефектів можлива заміна протисудомного препарату на протиепілептичний засіб з іншого класу.
Для лікування абсансів не застосовують карбамазепін, тіагабін, вігабатрин. Неефективними вважаються фенітоїн, габапентин і фенобарбітон.
У деяких випадках (наприклад, при так званій чистій формі абсансів) можлива поступова відміна терапії через 2-3 роки ремісії (повної відсутності нападів на тлі лікування). Особливо добре піддаються лікуванню діти з абсансною епілепсією – у них частота одужання до моменту переходу в підлітковий період досягає 65% [5]. Однак інші варіанти перебігу епілепсії з абсансами можуть вимагати довічного прийому протисудомних препаратів [2].
Слід пам'ятати, що адекватне лікування абсансів дозволяє попередити розвиток тяжкої форми епілепсії, а тому дуже важливо своєчасно і правильно лікувати абсанси [2].
